<<
>>

17.1.4. Профілактика респіраторного дистрес-синдрому новонароджених

Респіраторний дистрес-синдром у недоношених новонароджених розвивається у зв’язку із недостатністю сурфактанту у недозрілих легенях. Профілактика РДС проводиться призначенням вагітній терапії, під впливом якої відбувається більш швидке дозрівання легень та прискорюється стнтез сурфактанту.

Показання для проведення профілактики РДС:

- загрожуючі передчасні пологи з ризиком розвитку родової діяльності (з 28 тижня вагітності 3 курси);

- передчасний розрив плодових оболонок при недоношеній вагітності (до 35 тижнів) при відсутності родової діяльності;

- з початку першого періоду родів, коли вдалося зупинити родову діяльність;

- передлежання або низьке прикріплення плаценти з ризиком повторних кровотеч (з 28 тижня вагітності 3 курси);

- вагітність ускладнена Rh-сенсебілізацією, що потребує дострокового розродження (з 28 тижня вагітності 3 курси).

При активній родовій діяльності профілактика РДС проводиться за рахунок комплексу заходів інтранатальної охорони плоду.

Прискоренню дозрівання легеневої тканини плоду сприяє призначення кортикостероїдів.

Дексаметазон призначають внутрішньом’язово по 8-12 мг (по 4мг 2-3 рази на добу протягом 2-3 діб). В таблетках (по 0,5мг) по 2мг на першу добу, по 2мг по 3 рази на другу добу, по 2мг по 3 рази на третю добу. Призначення дексаметазону, з метою прискорення дозрівання легень плода, доцільне у випадках, коли зберігаюча терапія не має достатнього ефекту і існує високий ризик передчасних пологів. У зв’язку з тим, що не завжди вдається передбачити успіх зберігаючої терапії при загрозі передчасних пологів, кортикостероїди слід призначати всім вагітним, яким проводять токоліз.

Крім дексаметазону для профілактики дистрес-синдрому можуть використовуватись: преднізолон в дозі 60мг на добу протягом 2 діб, дексазон в дозі по 4 мг внутрішньом’язово двічі на добу 2 дні.

Окрім кортикостероїдів для стимуляції дозрівання сурфактанту можуть використовуватись і інші препарати. При наявності у вагітної гіпертензивного синдрому з цією метою призначають 2,4% розчин еуфіліну у дозі 10мл в 10мл 20% розчину глюкози на добу протягом 3 діб. Не дивлячись на те, що ефективність цього методу невелика, при поєднанні гіпертензії та загрози передчасних пологів цей препарат є майже єдиним.

Прискорення дозрівання легень плода відбувається під впливом призначення малих доз (2,5-5тис ОД) фолікуліну щоденно протягом 5-7 діб, метіоніну (1 табл. 3 рази на добу), есенціале (2 капсули 3 рази на добу) внутрішньовенного введення розчину етанолу, партусистену. Лазолван (амбраксол) не поступається за ефективністю впливу на легені плода кортекостероїдам та майже не має протипоказань. Його вводять внутрішньовенно крапельно в дозі 800-1000 мг на добу 5 днів.

Лактін (механізм дії препарату заснований на стимуляції пролактину, який стимулює продукцію сурфактанту легень) вводять по 100 ОД внутрішньом’язово 2 рази на добу 3 дні.

Нікотинову кислоту призначають в добовій дозі 0,1г впродовж 10 днів не більше, як за місяць до можливого передчасного розродження. Протипоказань для такого методу профілактики СДР плоду не з’ясовано. Можливе поєднане призначення нікотинової кислоти з кортикостероїдами, що сприяє взаємному потенціюванню дії препаратів.

Профілактика РДС плоду має сенс при терміні гестації 28-34 тижні. Лікування повторюють через 7 діб 2-3 рази. У випадках, коли пролонгування вагітності не можливе, після народження дитини в якості замісної терапії використовують альвеофакт. Альвеофакт - очищений природній сурфактант з легень худоби. Препарат поліпшує газообмін і рухову активність легень, скорочує термін інтенсивної терапії з ІВЛ, зменшує частоту бронхолегеневої дисплазії. Лікування альвеофактом проводиться відразу після народження шляхом інтратрахеальної інсциляції.

Протягом першої години після народження препарат вводиться із розрахунку 1,2 мл на 1кг маси. Сумарна кількість введенного препарату не повинна перевищувати 4 дози за 5 днів. Протипоказань для використання альфеофакту не існує.

При відходженні навколоплідних вод в терміні до 35 тижнів консервативно-вичікувальна тактика допустима тільки при відсутності інфекції, пізнього токсикозу, багатоводдя, гіпоксії плода, підозри на вади розвитку плода, тяжких соматичних захворювань матері. При цьому застосовують антибіотики, засоби для профілактики СДР та гіпоксії плода і зниження контрактивної активності матки. Пелюшки для жінки повинні бути стерильними. Кожен день необхідно проводити дослідження аналізу крові і виділень з піхви жінки для своєчасного виявлення можливого інфікування навколоплідних вод, а також слідкувати за серцебиттям і станом плоду. З метою профілактики внутрішньоутробного інфікування плода нами розроблена методика внутрішньоамніального крапельного введення розчину ампіциліну (0,5г в 400мл фізіологічного розчину), що сприяло зменшенню інфекційних ускладнень в ранньому неонатальному періоді. При наявності в анамнезі хронічних захворювань геніталій, підвищення лейкоцитозу в крові або в піхвовому мазку, погіршенні стану плода чи матері, переходять до активної тактики (збудження родової діяльності).

При відходженні навколоплідних вод у терміні вагітності більшому за 35 тижнів після створення естрогено-вітаміно-глюкозо-кальцієвого фону, показане родозбудження шляхом внутрішньовенно-крапельного введення ензапроста 5мг на 500мл 5% розчину глюкози. Іноді можливе одночасне введення ензапроста 2,5мг і окситоцину 0,5мл на розчині глюкози 5%-400мл крапельно внутрішньовенно.

Передчасні пологи проводять обережно, слідкуючи за динамікою розкриття шийки матки, родовою діяльністю, просуненням передлежачої частини плоду, станом матері і плоду. При слабкості родової діяльності обережно вводять внутрішньовенно крапельно родостимулюючу суміш з ензапроста 2,5мг та окситоцина 0,5мл і розчину глюкози 5%-500мл із швидкістю 8-10-15 крапель за хвилину, слідкуючи за скоротливою діяльністю матки.

При швидких або стрімких передчасних пологах треба призначати засоби, які пригнічують скоротливу діяльність матки - b-міметики, сульфат магнію.

Обов’язковою в І періоді передчасних пологів є профілактика або лікування гіпоксії плода: розчин глюкози 40% 20мл з 5мл 5% розчину аскорбінової кислоти, розчин сігетину 1% - 2-4мл кожні 4-5 годин, введення курантилу 10-20 мг в 200мл 10% розчину глюкози або 200мл реополіглюкіну.

Передчасні пологи у ІІ періоді ведуться без захисту промежини та без “віжок”, з пудендальною анестезією 120-160 мл 0,5% розчину новокаіну. У жінок, які народжують вперше та при регідній промежині проводять епізіо- або перінеотомію (розтин промежини в бік сідничного горба або ануса). При пологах повинен бути присутній неонатолог. Новонародженого приймають у теплі пелюшки. Про недоношеність дитини свідчать: маса тіла менша за 2500г, зріст не перевищує 45см, недостатній розвиток підшкірної клітковини, м’які вушні і носові хрящі, яєчка у хлопчика не опущені в калитку, у дівчаток великі статеві губи не прикривають малі, широкі шви і тім’ячка, велика кількість сироподібної змазки та ін.

Надання допомоги недоношеним дітям проводиться згідно наказу МОЗ України N 4 від 05.01.96 року. Профілактика невиношування вагітності складається із ведення здорового способу життя, профілактики абортів, запальних захворювань жіночих статевих органів, своєчасного лікування порушень менструальної функції, створення сприятливих умов праці і відпочинку, якісного спостереження за вагітною в жіночій консультації і своєчасного проведення необхідної терапії. При звичному невиношуванні, жінка, напередодні і під час вагітності, спостерігається генетиком, акушером-гінекологом і терапевтом.

17.2.1.

<< | >>
Источник: Колектив авторiв. Акушерство та гінекологія / За ред. А.М. Громової, В.К. Ліхачова.- Полтава: Полтава”,2000.-600с., іл.. 2000

Еще по теме 17.1.4. Профілактика респіраторного дистрес-синдрому новонароджених:

  1. Профілактика ВВР плода
  2. Профілактика пізнього гестозу
  3. Профілактика резус-сенсибілізації
  4. Профілактика внутрішньоутробної гіпоксії плоду:
  5. Відділення новонароджених
  6. АСФІКСІЯ НОВОНАРОДЖЕНОГО
  7. ПРОФІЛАКТИКА ГНІЙНО-ЗАПАЛЬНИХ ЗАХВОРЮВАНЬ В АКУШЕРСЬКИХ СТАЦІОНАРАХ Утримання пологового блоку
  8. РОЗДІЛ 25. ЗАХВОРЮВАННЯ НОВОНАРОДЖЕНИХ
  9. ДОГЛЯД ЗА НОВОНАРОДЖЕНИМ
  10. Гемолітична хвороба новонароджених
  11. Підготовка роділлі до пологів та прийом новонароджених
  12. Утримання відділення для новонароджених
  13. Асфіксія новонародженого
  14. ПАРАФІЗІОЛОГІЧНІ СТАНИ НОВОНАРОДЖЕНИХ
  15. Токсико-септичні захворювання новонароджених
  16. Родові травми новонародженого
  17. ФІЗІОЛОГІЯ НОВОНАРОДЖЕНОГО НАДАННЯ ДОПОМОГИ ТА ДОГЛЯД ЗА НИМ